примовляти — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
запримовляти — я/ю, я/єш, док. Почати примовляти (див. примовляти I) … Український тлумачний словник
голосити — (над ким чим, по кому чому й без додатка голосно плакати, ридма ридати), тужити (за ким чим), побиватися (над ким чим), оплакувати (кого); примовляти (до кого), приказувати (до кого), причитати (над ким), причитувати (над небіжчиком плачучи,… … Словник синонімів української мови
наказувати — ую, уєш, недок., наказа/ти, кажу/, ка/жеш, док. 1) з інфін. Віддавати наказ, розпорядження кому небудь. || що, зі спол. щоб. Давати вказівки, поради; повчати. || перен. Вимагати що небудь. •• Як нака/жете як хочете, як вам завгодно. 2) заст.… … Український тлумачний словник
примовити — див. примовляти … Український тлумачний словник
примовляння — я, с. 1) Дія за знач. примовляти. 2) етн., рідко. Те саме, що замовляння 2) … Український тлумачний словник
примовлятися — я/юся, я/єшся, недок., примо/витися, влюся, вишся; мн. примо/вляться; док. 1) діал. Вступати в розмову; промовляти. 2) діал. Говорити з ким небудь, клопочучись за когось. 3) тільки недок. Пас. до примовляти … Український тлумачний словник
причитати — а/ю, а/єш і причи/тувати, ую, уєш, недок. 1) над ким. За народним звичаєм – на похороні голосити над покійником, примовляючи. 2) розм. Жалібно плачучи, нарікати на кого , що небудь, побиватися за кимсь, чимсь. || перен. Голосно проклинати, лаяти… … Український тлумачний словник
замовляти — замовити етн. (за народними віруваннями виліковувати хвороби, заліковувати рани за допомогою замовляння, чаклування), примовляти, примовити, відвертати, відвернути, відшіптувати, відшептати, вишіптувати, вишептати … Словник синонімів української мови
